|
|
|
В Надіртишші буяє травень | |
Ось і готовий передати свою естафету останній місяць весни, травень, своєму спадкоємцю, первістку літньої пори, красеню -червню.
Але травень завжди залишає про себе чудові спогади та солодку втому. Травень вважається одним із найпоетичніших місяців року. Він немовби нагадує нам: поспішайте намилуватися красою весняного дивоцвіту, бо вона недовготривка й скороминуча. І це дійсно так, адже травнем завершується найкраща пора року – весна.
У своєму творі Марко Вовчок констатує, що у травні уже і небо голубе і чисте, і вода голуба просвітчаста, сонечко блищить і горить, гаї розвиваються, садки зацвітають; увечері десь тьохнув соловейко на листатому клені; кує зозуля на високій березі; гуде бджола; мигтять білі метелики понад молоденькою травичкою; хрущі літають гучливі…якийсь гомін, гук якийсь, чи зпід землі, чи з води, чи з неба!..
Незважаючи на те, що травнева пора занадто напружена для господарів землі, особливо в сільській місцевості, у цьому місяці святкують чимало знаних свят. Тому то травень, як пра-вило, завжди буває напруженим і для етно – культурних осе-редків республіки, а в Павлодарському Надіртишші творчі колективи цих громадських об’єднань, особливо відчувають ці навантаження, являючись основними учасниками цих яскравих празників.
В день першотравня самодіяльні колективи осередків на центральній площі міста показали чисельним глядачам сюїту, «Вінок дружби» у якому прийняли участь танцювальні колективи 13 із 19 національно – культурних осередків, демонструючи вишкіл і культуру своїх національних здобутків. Українська громада тут була представлена своїм хореографічним колективом «Іртишські барви». А на узбережжі Іртишу, лунали пісні та вірші на 17 мовах. Тут домінував молодіжний співочий гурт «Чорнобривці», їх співанки природно вплелися у міжнаціональний вінок, бадьоро та колоритно пливучи в бурхливій течії сердитого Іртишу, констатуючи, що українська козача душа живуча своєю піснею, нагадуючи, що декілька століть назад тут гуртувалися запорізькі козаки, будуючи та боронячи, так звану, «Гірку лінію», задуману тодішньою царською владою.
Ну, а недалеко від центральної площі міста, на майдані біля Палацу дружби розгорнулася не менш цікава святкова панорама, де господарями були представники осередків старшого покоління. Тут українців презентував відомий у діаспорі республіки український народний хоровий колектив.
І зразу ж по обіду в міському парку культури та відпочинку творчі колективи НКЦ дали старт літньому фестивалю «Живемо в сім’ї єдиній», який триватиме все літо і фінішує вкінці серпня програмою українського товариства на честь Дня незалежності України.
Невстигли вщухнути першотравневі свята, як зразу же розпочалося вшанування учасників Другої світової війни на честь 65 річниці від дня Перемоги. В Палаці дружби в концертному та конференц залах пройшла низка заходів на честь ветеранів війни та учасників трудового тилу. А в день величавого свята біля похідних кухонь та наметів, розташованих в парках та на площах міста, кожен із центрів звеселяв своєю творчістю серце і душу ветеранів. котрі вдячно пригадували землі та щедре населення України, Білорусії де їм прийшлося воюва-ти із запеклим ворогом.
Так сталося, що свято Перемоги співпало з святом матері, яке павлодарські українці у поточному році відзначають п’ятий раз З цієї нагоди учні українського відділення Школи націона-льного відродження у світлиці товариства здоровили своїх мам, читаючи їм вірші. Даруючи співанки про мам. Кожна мама отримала сувенір, виготовлений руками дітей.
Цим знаковим подіям та заходам було підготовлено і ви-пущено в ефір обласного радіканалу черговий випуск радіопередачі товариства “Українська родина”.
Ну а в річницю перепоховання Тараса Шевченка як ніко-ли було гамірко в світлиці українського товариства: дорослі, діти, молодь прийшли на зустріч з шевченковим словом. Читали твори Кобзаря, переглядали його книги і книги про нього, переглядали відеофільми за творами Шевченка з відео альманаху «Митці України – Тарасові Шевченку», подарованої свого часу колишнім міністром культури Ю. Богуцьким.
А своєрідним завершуючим акордом травневого розмаю, стало святкування дня словя’нської писемності та культури у якому прийняли саму активну участь білоруський, болгарський, грецький, польський, російський та український національно – культурні осередки.
По різному ставляться в Україні до цього свята, але постаті святих Кирила і Методія все таки являються творцями слов’янського алфавіту, перших памятників слов’янської писемності та старослов’янської літературної мови. Адже поява алфавіту відкрила шлях до розвитку духовності. Бо “душа, що не знає літер – мертва душа”, - написав Кирило у передмові до перекладу болгарського “Єванглія”, яке згодом увійшло до знаменитого “Ізоборника Святослава”, 1073 року.
Церква вважає Кирилав й Мефодія святими і визнає сво – їми просвітителями.
Тому то активісти словянських осередків павлодарщини при чуйній підтримці Секратаріату обласної Асамблеї народу Казахстану і обласного управління по розвитку мов, провели знакові заходи з нагоди цього свята, лишній раз підкреслюючи про злагоду та порозуміння людей різних націй та народнос – тей.
Прологом цього свята стало урочисте відкриття у міській бібліотеці ім. Павла Василіва. На протязі тижня в усіх бібліоте-ках області, багатьох школах пройшли круглі столи, конференції, концертні програми, зустрічі.
В світлиці українського товариства, яка являється справжім музеєм української культури, на протязі тижня були відкриті двері для відвідувачів, де можна було ознайомитися з виставками українського народного мистецтва, унікальною українською книгою, подивитися художні та хронікально - документальні відеофільми, послухати музично - пісенні твори українських авторів.
Згідно програми предсвяткового тижневика ВІА бандуристів та молодіжного вокального ансамблю “Чорнобривці” показали велику концертну програму для жителів міста Аксу, де успішно діють філіали українського товариства “Криниці” і “Незабудки”.
Фіналом святкового тижневика стала велика культуроло -гічна програма словянських центрів, яка розгорнулася в міському Палаці дружби. Де шість слов’янських центрів у прос - торому весибюлі розгорнули свої етновиставки, а у затишному концертному залі показали загальну колоритну концертну програму. На протязі тридцяти хвилинного відрізку часу, кожен з шести слов’янських осередків, практично продемонстрував свої найкращі та вишукані твори.
Усе було чудово, усі постаралися на славу, але судячи по оплескам глядачів, відгукам фахівців, все – таки українці були більш успішними. На цей раз художні керівники української громади ставку зробили на молодь, яка останнім часом демон струє високу самодіяльну майстерність та вишкіл, у чому немала і заслуга завідуючої українським відділенням Школи національного відродження Леоніди Рябініної і керівника ВІА бандуристів та співочого гурту “Чорнобривці” Галини Підлипної.
Свою міні програму українці розпочали після традиційних музичних позивних, якими завжди розпочинаються заходи товариства. Ведучі Денис Богдан та Юлія Клочан розпочали програму закликом - зверненням:
- Слово рідне, мово рідна
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має...
Якщо забув ти рідну мову,
Яка б та мова не була.
Ти втратив корінь і основу,
Ти обчухрав себе до тла!
Вокальний гурт “Чорнобривці” разом зі своїм керманичем – панною Галиною вперше презентували пісню Анатолія Матвієнка “Тарасове слово”. Віка Яроша та Денис Богдан дотепно донесли глядачам о ролі азбуки солунських братів Кирила і Мефодія в історії України Руси.
Вокально – інструментальний ансамбль бандуристів “Чарівні струни” подарував глядацькій аудиторії українську народну пісню “Повіяв вітер степовий”, яка розчулила не тільки присутніх українців, а представників інших національностей, які вщент заполонили затишний концертний зал палацу дружби. Вдало вписався у програму свята стрімкий український танок “Ми веселі українці!”.
Учасників свята щиросердно привітали заступник акіма області Алія Галімова, заступник голови обласної Асамблеї народу Казахстану Ідяот Абдикаликов, начальник управління по розвитку мов Талгат Абилкасимов вручив НКЦ дипломи управління, окремої Почесної Грамоти цього управління удостоєна Галина Підлипна.
Завершилося свято загальним слов’янським танцем - “ходою” “Ми казахстанці”.
Слід констатувати, що національно – культурні осередки павлодарщини та їх активісти, за послідовну та плідну діяльність теж були щедро відзначені керівництвом області, облас-ними, міськими, районними управліннями, департаменттами, акіматами, відділами.
Так усі 19 осередків ще на початку квітня отримали з бюджету кошти для пошиття концертних костюмів та взуття. Тому то ВІА бандуристів та хореографічний колектив товариства уже виступали в нових костюмах. На підході концертні костюми для вокального гурту та окремих виконавців.
А на передодні Дня єдності народу Казахстану акім області Бакитжан Сагінтаев влаштував урочистий прийом членам ради обласної Асамблеї, де усі 19 керівників національно-культурних центрів отримали свідоцтва “ Про присудження грантів акіма Павлодарської області”, та самі гранти.
Слід зазначити, що з нагоди 15 річниці Асамблеї народу Казахстану, дня словенської писемності і культури грамотами, дипломами, листами – подяки та коштовними подарунками нагороджено понад 200 активістів обласної, районних, студе-нтських асамблей народу Казахстану.
Так завідуюча українським відділенням Школи національного відродження Леоніда Рябініна удостоєна Почесної Грамоти акіма Павлодарської області, а голова українського філіалу “Барвінок” с. Орловки Щербактинського району отримала Почесну Грамоту обласного філіалу НДП “Нур Отан”. Керівники усіх 8 українських філіалів районів області та 12 їх активістів отримали нагороди у своїх районах.
8 членів ради обласної Асамблеї народу Казахстану отримали Листи – Подяки великої Асамблеї народу Казахстану. А чотирьом активістам обласного центру у ці святочні дні присвоєні Почесні звання : «заслужені діячі культури Республіки Казахстану”, серед них і голова українського товариства пан Михайло Парипса. До речі пан Парипса аналогічне почесне звання «заслужений працівник культури України» отримав ще у 1997 році.
То ж травнева пора, незважаючи на те, що перших дві декади травня були не по весняному холодними та не затиш-ними, та й і дерева, кущі – ягідники після жорстоких морозів ледь приходять до тями, здебільшого у цьому році не радують своїм буєцвітом, все – таки була щедрою для українців Пав-лодарщини. Щоправда “запланований” смуток для активістів товариства та прихильників музично – пісенного мистецтва припадає на останні дні місяця. На початку червня актив громади буде проводжати до Києва Галину Підлипну, котра за два заїзди з України, на протязі 11 місяців плідно і талановито працювала із своїми земляками в Павлодарі.
За цей неймовірно короткий термін панна Галина зуміла ство-рити ВІА бандуристів, творчо та духовно зміцнити молодіжний вокальний гурт “Чорнобривці”, навчити багатьох дітей та підлітків українській мові, та й взагалі влюбити в себе малих, середніх та дорослих.
Слід зазначити, що творчі колективи під орудою панни Галі за цей час виступив з 20 повномасштабними концертними програмами, 19 раз виступали в концертних програмках обласної асамблеї, школи національного відродження, обласного і міського управлінь культури.
То ж павлодарцям дуже буде важко без ластівки з берегів Дніпра. Але що поробиш, адже береги Дніпра та простори Львівщини, набагато рідніше її, хоча і по-своєму вона прикипіла і до павлодарців.
То ж нехай запам’ятається Галині Василівні травневе Надіртишшя, а активісти українського товариства павлодарщини мають гарну надію, що їх дружба з п. Підлипною, примножить досягнуті успіхи і хто знає, може зустріч повториться ще і в третій раз.
Та й і травень зробив свою справу:
Край городу вишні білі
Наробили заметілі,
Розметали пелюстки.
На полях і на річках,
Понад луки, понад поле,
Поспішають приткі бджоли
Мед збирати залюбки.
* * *
Михайло Голованчук,
світлини Інни Парипси |
|
|
Технології
