|
|
|
День Незалежності України! | |
День Незалежності України в Павлодарі відзначили вже вісімнадцятий раз!
Збірний хоровий колектив Павлодарського товариства.
Павлодарське обласне Товариство української культури ім. Т.Г.Шевченка, починаючи з 1993 року, щорічно відзначає день Незалежності Української держави. Особливо запам’яталося павлодарцям відзначення цього свята уперше в місті на Іртиші в серпні 1993 року. Адже не всі вірили, що незалежність України, рівно як і інших незалежних держав колишніх республік Союзу, – це серйозно і назавжди. Тому чимало людей з обережністю ставились до цього та подібних заходів, що проводили активісти молодого українського громадського об’єднання, незважаючи на поради, на кшталт: «не поспішайте, нехай пройде час та наступить впевненість…».
Але не хотіли шевченківці Павлодару чекати того «часу» та тієї «впевненості» і уже на другу річницю народження незалежної Української держави зібрали більше півтисячі учасників свята у концертному залі Будинку профспілок, який став тоді епіцентром діяльності місцевої української громади, і де, до речі, вперше пролунав музично-пісенний твір «Боже Великий, Єдиний». Присутні тоді теж вперше побачили український жовто-блакитний прапор та золотавий тризуб, які разом з портретом Тараса Шевченка величаво знайшли своє почесне місце на святковій, заквітчаній сцені концертного залу.
Вперше тут була проголошена головою громади Михайлом Парипсою й урочиста святкова доповідь про історію та долю Української держави. У той день була і перша велика концертна програма творчого самодіяльного колективу української громади, який у 1995 році здобув почесне звання «українського Народного хорового колективу».
Взагалі у той історичний день все було вперше, і усі були першими, і ніхто з них не знав, – а що ж буде завтра.
Зауважимо, що були різні відгуки: хтось лаяв за таку упередженість, водночас чимало було й тих, хто щиро радів цій події. Всім тоді сподобалась концертна програма, під час якої було виконано чимало патріотичних співів, ліричних та естрадних співанок, прочитано віршів про долю українського народу, його героїв.
Ну, а в наступні роки це свято стало традиційним, і кожного року з’являлося щось нове й цікаве. Так, починаючи з 1997 року, ці заходи стали проводитися у міському палаці культури, де збиралося вже близько тисячі учасників, появлялися й нові творчі колективи та окремі виконавці. Дякуючи стратегії Асамблеї народу Казахстану, ці та інші заходи Товариства ставали більш змістовними та цілеспрямованими.
Запам’яталося свято Незалежності України 1999 року, у якому взяли участь Президент Світового Конґресу Українців (СКУ) Аскольд Лозинський, голова Ради оборони і допомоги українцям Конгресового Комітету Америки Іван Буртик, головний редактор газети «Вечірній Київ» Віталій Карпенко. До речі, якраз візит цих гостей і став прологом до створення у Павлодарі республіканської Асоціації «Українці Казахстану», яка і стала колективним членом СКУ.
Слід зазначити, що у заходах павлодарців на честь Української держави нерідко брали участь і представники Посольства України в Республіці Казахстан, а також українських громад республіки.
Згодом українці обласного центру та інші мешканці області звикли до заходів українців, українських патріотичних пісень, книжкових виставок, науково-практичних конференцій та круглих столів за тематикою «Україна вижила, Україна є!», «Україна: учора, сьогодні, завтра» та інш.
І знамено, що з кожним роком до української справи все більше і більше долучалося дітей та молоді, котрі, як любить повторювати голова Товариства пан Парипса, «збережуть діаспору».
Приємною історичною новиною у минулий, 18-ий за рахунком, рік Незалежності України у Павлодарі була започаткована Школа гри на бандурі та народився вокально-інструментальний ансамбль бандуристів «Чарівні струни».
Останніх п’ять років свята на честь народження незалежної і суверенної України стали проводитися просто неба у Центральному міському парку культури та відпочинку.
Ось і нинішнє свято Української держави розпочалося традиційними музичними позивними та пісенним фонограмним супроводом «Ой, роде мій красний», який полинув над кронами дерев парку та поплив наввипередки з бурхливими потоками грайливого Іртишу.
Серед літнього буйного цвіту, танцюючих берізок та поважних кленів з тополями, примостилася сцена літнього театру, де величаво височів Байтерек оточений національним орнаментом по всьому пано. Байтереку велично «асистували» жовто-блакитний прапор з золотавим тризубом та портрет задумливого Тараса Шевченка в колоритному рушникові, який ніби благословляв присутніх пророчими словами: «…І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь…».
А уздовж рампи сцени красувалися полотна картин з українською тематикою художника-аматора Михайла Ткача.
Прологом святкової програми став виступ зведеного хору дорослих, дітей та молоді, який на одному подихові виконав низку патріотичних народних пісень, розпочавши співом «Козацькому роду нема переводу».
Голова товариства Михайло Парипса вручає Почесну Грамоту товариства Михайлові Гапону.
Учасників свята привітав керівник Павлодарського українського Товариства і одночасно Голова Асоціації «Українці Казахстану» Михайло Парипса, розповівши про непростий шлях України і її народу до незалежності й суверенітету. Він зазначив також, що свято української держави межує з роковинами від дня Конституції Республіки Казахстан, котра дала гарну можливість національним меншинам республіки, а серед них – і українцям, відроджувати свою мову, культуру, звичаї та традиції пращурів.
Пан Парипса вручив Почесні грамоти Товариства ветерану другої світової війни і праці, члену української громади і поетові Михайлові Кіндратовичу Гапону (на фото), а також ветеранові праці, активному членові Товариства, художнику-аматору панові Михайлу Івановичу Ткачу.
Костя Нємченко читає свої віршу присвячені Україні.
Почесну грамоту та сувенір отримав і учасник молодіжного крила, талановитий самодіяльний митець Костянтин Нємченко, котрий в поточному році успішно завершив навчання в Українському відділені Школи національного відродження і з першого вересня розпочне навчання в одному з елітних вищих навчальних закладів міста Новосибірська.
Зі святковим піднесенням виступив молодіжний співочий гурт «Чорнобривці», подарувавши учасникам свята чимало співанок зі свого репертуару. Серед яких особливо виділялися пісні «Родина» Володимира Івасюка та віночок українських ліричних пісень. У цього співочого колективу вдало перейняв естафету український хореографічний колектив «Барви України», подарувавши глядачам танці «Ми веселі українці» і «Ми з України».
Співає Юля Мальцева солістка вокального гурту "Чорнобоивці".
Чимало оплесків та овацій дісталось і на адресу молодих солісток – сестер Юлії та Ганни Клочан, Юлії Мальцевої.
Вдало керували святковою програмою ведучі – члени молодіжного крила Денис Богдан, Олена Стрюкова, Віка Яроша, Діана Сиченко, Костянтин Нємченко. Вони читали патріотичні й ліричні вірші, уривки з поем, розігрували сценки.
Прийшлися глядачам до вподоби й пісенні твори казахською мовою у виконані хорового колективу Товариства та молодіжного гурту «Чорнобривці». Особливої поваги та визнання у глядачів набула пісня «Туган жер» у виконанні молодіж¬ного гурту та відмінна декламація віршів казахською мовою Діаною Сиченко.
Ветеран самодіяльного пісенного мистецтва, член українського Товариства Серік Аринов подарував своїм україн¬ським друзям українські народні пісні, чим викликав бурю овацій присутніх.
Ветерани українського мистецтва, солістки українського хорового колективу Олександра Слюсарева і Марія Райченко радують своїм співом любителів української пісні з 1993 року. Ось і цього разу вони подарували учасникам свята відому пісню 1960-х років – «Києве мій».
Слід констатувати, що від дня утворення Товариства окрім пані Марії та пані Олександри у сценічному самодіяльному мистецтві беруть активну участь Галина Дворцева, подружжя Антоніна і Петро Маслії.
Зауважимо, що після двогодинної святкової програми глядачі не поспішали розходитися, вони сердечно дякували самодіяльним митцям, голові Товариства, художнім керівникам творчих колективів – Петрові Маслію, Галині Підлипній і режисерові-постановнику Леоніді Рябініній.
Та на цьому свято не завершилося, бо творчу естафету прийняв духовий оркестр на чолі з керманичем Анатолієм Онопрієнком. І на цей раз уже мелодії духового оркестру полинули над садом, танучи десь за Іртишем, у безмежних луках. Чимало учасників свята так і попливли у танцях своєї молодості, які їм щедро дарував колектив оркестру.
Додамо також, що в ці святкові дні українські співи та мелодії лунали навіть у самих віддалених куточках області. Це стало можливим, дякуючи радіопередачі «Українська родина» Павлодарського Товариства, яка ви¬йшла до свята на обласному радіо, і свою чергову сторінку присвятила 19-й річниці Української суверенної і незалежної держави, якою по праву являється наша величава і мальовнича Україна з її талановитим і працьовитим народом.
* * *
Михайло Голованчук,
світлини Інни Парипси |
|
|
Технології
