|
|
|
"То не пасічник, який бджіл боїться" | |
Мед люблять майже усі. Він смачний і солодкий. Зовсім інше ставлення до бджіл. Адже вони боляче жалять. Втім, є серед нас герої, які не бояться їх отрути - пасічники.
На подвір’ї Григорія Шевчука у селі Йосипівка, що під Козятином, стоїть два десятки вуликів. Здавалось би не багато. Тим не менш, пасічником себе пан Григорій вважає завзятим.
- Я вже 20 років цим займаюся, - каже він. - І полишати це діло ще з 20 років, як мінімум, не збираюся. Подобається.
Родина у Григорія Шевчука чимала. Родичі часто приїжджають до нього в гості. Дізнатися, як справи і медом почастуватися. Журналісти також вирішили завітати до оселі бджоляра. Тим паче і привід гарний знайшовся - учора, 19 серпня, Україна святкувала День пасічника.
Григорій Шевчук радо прийняв гостей, поділився секретами своєї справи та розповів кілька цікавих історій.
- Якось, я гарно попрацювавши на городі та добряче спітнівши, пішов зазирнути до вуликів, - розповідає пан Григорій. - Думаю, подивлюся, чи все з ними гаразд. І як ви думаєте, чим вони мене нагородили за турботу? Закусали так, що я ледве втік. Але сам винен. Бджоли не люблять різких запахів. Саме тому, ви не зустрінете пасічників, які палять тютюн, зловживають алкоголем. Духатися перед тим як іти на пасіку, також не раджу. Комахи цього не оцінять.
Втім, за словами Григорія Шевчука, то не пасічник, хто укусів бджіл боїться.
- Без цього ніяк, - каже він. - Навіть якщо бджоли, так би мовити, у гарному настрої, ну тобто, коли у них меду багато, і коли погода гарна стоїть, усе одно одна, дві, три, чотири, а то й з десять вжалять. Але я цього майже не помічаю. У людини, яка має справу з бджолами, організм на їх отруту майже не реагує. Місце навколо укусу не спухає. Раніше, як тільки купив собі перші вулики, то ходив до них у повній "екіпіровці" - в масці, в халаті, в нарукавниках. А я зараз навіть без сорочки вулики оглядати можу. Головне, помитися перед цим.
Найкращий час, щоб займатися бджолами, за словами Григорія Шевчука - до 11 ранку. Пізніше, особливо після обіду, є нагода познайомитися із їх поганим настроєм.
- Але, знаєте, мені навіть подобається, коли вони жалять, - каже пасічник. - Це ж корисно, врешті-решт. Таким чином бджоли дякують за увагу до себе. Принаймні, так мені приємно думати.
Григорій Шевчук каже, що меду зі своїх вуликів практично не продає. Рідня велика, тож майже весь солодкий "урожай" розходиться на гостинці.
- Я ж не заради грошей цим займаюся, - каже пан Григорій. - Це хобі таке. Справа для душі, так би мовити.
Відчули гостинність пасічника і журналісти. Хазяїн щедро пригостив їх медовухою. А бджоли - своєю отрутою.
* * *
"RІА плюс", газета
м. Тернопіль
http://vn.20minut.ua/ |
|
|
Технології
