Не випадково матері світу піднялися на материнську молитву. Єднаються в молитві матері майже всіх національностей і континентів, незалежно від конфесій тому, що цей рух є надконфенсійним.

Матері моляться за здоров’я своїх дітей, за те, щоб Господь дав їм терпеливість і силу волі до науки, до духовного зростання, щоб Матінка Небесна захистила їх від усякої спокуси. Особливо в цей час, коли різних спокус так багато в світі і з кожним днем їх стає все більше: алкоголізм, наркоманія, розпуста, компютерна залежність…Звичайно, що ці проблеми стараються вирішити уряди всіх країн на високих рівнях, все це висвітлюється в засобах масової інформації, але від цього дуже мала крихта поліпшення ситуації. І от вирішили матері не поодинці, а всі разом, спільними молитвами рятувати своїх дітей і рідних від бід. Хто, як не сам Господь допоможе в цих бідах?
Материнський рух почався в Англії в 1995 році. Дві добрих бабусі, Вероніка і Сандра, вирішили в особливий спосіб молитися за своїх дітей. Молячись, вони збагнули, що Господь хоче, щоб усі матері поручили Йому опікуватися їхніми дітьми, віддали Йому материнський біль, щоб Він зіслав своє благословення на їхніх дітей. Цей рух “Матері в молитві” поширився по цілому світі і вже існує у 95 країнах. Перша спільнота в Україні виникла у 2000 році при Архикатедральному Соборі св. Юра у Львові. З благословення Блаженнішого Любомира Гузара виникла перша спільнота в Америці при церкві св. Юра у Нью-Йорку. Спільними зусиллями цих спільнот випущений молитовник для родини.
На сьогодні є 750 українських спільнот, з них 19 – в Америці. Українським координатором по цілому світі є п.Віра Чмелик, а координатором Америки і Канади – п. Христина Балко.

Завдяки спільній молитві сталося багато чудесних сцілень і оздоровлень, про які повідомляють учасники молитовних груп. Звичайно, що роль батька у вихованні дітей надзвичайно велика і важлива, але важливіша роль надається матері. Мати починає виховувати свою дитину ще в утробі своїй. Тому так важливо пам’ятати молодим матусям, що їхня поведінка, звички впливають на формування їхніх найдорожчих діток від їхнього зачаття. Сказав один вихователь: “Найкраща методика виховання- це дати дитині добру матір”. Мати є єдиною і незамінною. Мати формує серце і душу дитини. Вона перша дає їй поняття добра і зла. Від матері дитина чує перші слова молитви і перші слова рідної мови. Ніжна материнська любов і молитва супроводжують нас все наше життя. Материнські очі мандрують з нами всюди, куди б ми не йшли, а материнське серце відчуває біль і смуток дитини на необмеженій відстані. На жаль, про це так часто забувають діти, або не хочуть цього зрозуміти, поки самі цього не відчують. Один лондонський часопис оголосив конкурс з нагородою на тему: “Що таке родинний дім?” На це дістав багато відповідей, до яких належали й такі: “Правдивий родинний дім- це золотий перстень з діамантом, а цей діамант – мати”. “Родинний дім – це царство батька, рай дитини і світ матері”. “Родинний дім – це місце, де проводимо час без жалю, бо там царює справедливість, милосердя і любов”. Багато матерів думають, що вони і так кожний день моляться за своїх дітей, але не відають вони, яку силу має молитва, коли разом моляться десятки, сотні і тисячі матерів одночасно. Так буває в церкві, коли люди разом з священиком моляться і ця молитва, підтримувана співом церковного хору підноситься до висот небесних…

 

 

Ікона Божої  Матері в церкві св. Юра, Нью-Йорк

 

Вид на колишній графський палац

 

 

Подих минулих століть

 

 

Глен-Ков. Біля Монастиря

 

 

Чикагська молитовна група біля головної будівлі монастиря

 

 

Материнські побажання

 

 

Щастя материнства...

 

 

З вірою у серці... співає для Господа

 

А буває, що хтось захворів, чи потребує негайно допомоги, то відразу дзвінок із Нью-Йорку в Чикаго, в Україну, в Міжгіря- і всі стають на молитву, тисячі молитов злітають до Господа! Скільки сцілень і відгуків про чудодійну силу спільної молитви приходить кожний раз!
Один юнак лежав в лікарні, безнадійно хворий, лікарі навіть не могли встановити діагноз. Все було погано. Мати в розпачі стояла на зупинці автобуса і плакала. Підійшла до неї Богуслава і запитала в чому річ?
Мати розповіла про своє горе, а Богуслава просто сказала: “Я маю лікарство для вашого сина, це найнадійніший лікар і дала жінці маленький образок Ісуса Христа, а всією молитовною групою жінки постійно молилися за хлопця. Мати з надією в серці вернкулася в лікарню, підійшла до напівпритомного сина і з плачем сказала: “Сину мій, я знайшла тобі лікаря”, – і поклала образочок синові на груди.
Родичі, знаючи, що справи дуже погані, постаралися відправити матір додому, щоб не була присутня в час смерті сина. Та до ранку сталося чудо! Вранці син відкрив очі і попросив пити, потім їсти… Лікарі були вражені, бо аналізи не показали нічого поганого. За кілька днів хлопця виписали з лікарні і він, слава Богу, донині живий і здоровий. Таких свідчень є багато.

 

 

Отець Теодозій  Ільницький

 

 

Благословення з рук отця Кирила, церква св.Юра.

 

В Чикаго перша молитовна група, що діє при катедрі св. О. Миколая, вже відсвяткувала свою першу річницю.(Координатори Тетяна Городчук і Люба Дребот). З початку 2010 року організовані молитовні групи при церкві св. Йосифа Обручника (координатори Леся Матушак, Аня Крісак), соборі св. Волдодимира і Ольги (координатори Наталя Легка і Оксана Люта), при церкві Св. Покрови Київського Патріархату (координатори Люба Касперук і Іванка Ковалик), організовуються спільні молитви матерів і дітей при православній катедрі св. Князя Володимира (отець-архимандрит Панкратій), в Палатайн при церкві Непорочного Зачаття.
Представники молитовних груп з Чикаго виїхали на ІІ-ий з’їзд спільноти “Матері в молитві”, який відбувся в Нью-Йорку, 22-го жовтня ввечері. Дорогою молилися, співали церковні пісні, слухали диски з проповідями, акафісти. В неділю пополудні нас зустріли члени молитовної групи церкви св. Юра. Зустріли так, як зустрічають найближчих рідних людей. Отець парох Вернард Панчук і отець Кирило потурбувалися про паркування нашого автобуса, спеціально для нас відкрили церкву, де ми мали добру нагоду помолитися і подякувати Богові за нашу щасливу подорож, ознайомили нас з парафією св. Юра, а потім пригостили смачними варениками і голубцями. Координатор молитовної групи п. Леся Прадивус показала нам кожний куточок великого церковного господарства, старалася, щоб часом ніхто з нас не залишився голодним. Наталя Богуслава, як матуся, позбирала нас докупи і відвели нас на концерт, де нас, як гостей, вже чекали. У Народному Домі дует сестер Павлишиних святкував десяту річницю своєї концертної діяльності. Зал був переповнений. На святі були присутні гості –представники українського Консульства в Нью-Йорку, представники України в Організації Об’єднаних Націй, Української кредитівки “Самопоміч”, інших громадських організацій, представник молитовної спільноти, поетеса і композитор церковних пісень Наталя Богуслава, яку діти любовно називають своєю нью-йоркською бабусею. Та це і не дивно. Вони зростали на її очах. Ще маленькими в церкві на святі вони співали пісню “Через поле України ішла Божа Мати” і тепер їхній спів постійно звучить на церковних святкуваннях. На святі були присутні всі, хто був причетний до творчості молодих артистів: вчителька, заслужена артистка України Лілія Остапенко, композитор Анатолій Житкевич (Канада), поет Любомир Бориславський (Чикаго), композитор Орландо Пеген (США), член спілки композиторів України Оксана Лиховид, які від щирого серця вітали сестер.

 

 

Запис до книги відвідувачів робить Ігор Худик

 

 

Щедрий дарунок монастирського парку

 

Молоді співачки вже випустили свій другий компакт-диск, який назвали “Я люблю Україну”. Велику роль в діяльності сестер-співачок відіграли батьки Віра і Ігор, які піклуються навчанням та концертуванням дітей. В Нью-Йорку не вдалося відкрити дитячої школи мистецтв, тому є труднощі з навчанням, але наші люди стараються підтримати кожний прояв маленьких талантів. Мені стало трохи боляче, бо в Чикаго вже восьмий рік Школа Мистецтв “Барвінок” відкриває свої двері для українських дітей, але дуже повільно реагують батьки на той шанс, який мають під боком. Хотілось би, щоб наші талановиті діти одержали якнайбільше знань, бо цього від них ніхто і ніколи не відбере. Якраз велика увага до своїх дітей родини Павлишин, турбота про духовне зростання сприяли успіхові. Діти дали понад 300 концертів, з яких 200- благодійні для дітей-сиріт в Україні. Вони відвідали з концертами 18 країн світу. Батьки і діти є членами молитовної групи при церкві св. Юра. Дай Боже їм доброго здоров’я і Божого благословення на многії літа! Віримо, що ця родина, як взірець української християнської родини, дуже щаслива тим, що має великий скарб – чудових дітей, а діти – надзвичайно люблячих батьків. Після концерту, знайомств, гостини, наша група виїхала в Глен-Ков, який знаходиться на північному березі острова Лонг Айленд за 35 миль на схід від Нью-Йорку. Глен-Ков і Літтінтаун, як і інші села й містечка були засновані 300 років тому.
У 1910 році англійські багатії викупили село Леттінтаун, в якому було 60 будинків і вирішили побудувати великі будинки в англійському стилі. Їм це вдалося. Навіть городи, статуї та навколишній ландшафт, разом з архітектурою будинків, створюють атмосферу аристократичного старого світу. Один з мешканців на початку 40-х років дуже розбагатів, його капітал досягав 80 млн. доларів, але внаслідок податкової політики уряду він скоро його втратив і змушений був продати свій маєток. Завдяки зусиллям о. Марківа отці Василіяни викупили цю посілість у 1944 році за невисоку ціну. Через чотири роки отець Марків став протоігуменом провінції “Успіння Пресвятої Богородиці” о. Василіян в Америці. Спочатку монастир використовувався для формації студентів і філософських студій. Багато професорів і студентів є відомими, вони працювали і працюють у різних парафіях Америки: о. Мелетій Войнар, о. Юліан Катрій, о. Михайло Ваврик, о. Тарас Прокопів, вл. Софрон Мудрий, о. Дем’ян Велещук. Завдяки зусиллям о. Вернарда Панчука конюшня була перероблена на реколекційний дім у 1964 році. Внаслідок старань о.Патрикія Пащака був побудований відпочинковий комплекс з бібліотекою. В зв’язку із зменшенням покликань в Америці, вирішено було приймати хлопців з Бразилії. Це є місце їхнього новіціяту, формації майбутнього монаха. Всі, хто хоче помолитися в спокої, відпочити і зачерпнути “цілющої води” Божої Ласки, яку світ не в змозі нам дати, знайдуть ці скарби в Глен-Ков. В монастирі ми всі були приємно здивовані тим, що сам отець Филип Сандрик, протоігумен американської провінції отців Василиян, пригостив нас дуже смачним італійським супом, який сам приготував. Після вечері нам запропонували гарні кімнати для відпочинку. Вранці о 6 годині ми пішли на ранішню Службу Божу, яку відправляв отець Христофор. Після Служби Божої отець Теодозій Ільницький запропонував оглянути територію монастиря, чим ми радо скористалися. Це була дуже приємна екскурсія. В головному корпусі ми побачили чудові ікони: Герб Отців Василиян, Ікону Василія Великого. В книзі відгуків натрапили на запис колишнього президента України Л. Кучми, який також відвідував цей монастир.

 

 

Земляки через багато років зустрілися на зїзді матерів

 

 

Почуття єдності і любові на радісних обличчях

 

О 10 годині ранку почалася Служба Божа, яку відправляв отець Теодозій Ільницький. Цей отець опікується молитовними групами, допомагає порадами, склав молитовник для родини. У всіх церквах молитовною спільнотою “Матері в молитві” опікується хтось з священиків, який служить Службу Божу, а потім скеровує матерів до відповідних молитов, навчає їх. Ми також будемо просити наших отців, щоб хоч раз в місяць були з нами та відправляли Служби Божі. Та повернемося до нашого материнського з’їзду. Ви собі уявити не можете, скільки приїхало родин з дітьми! Церква була переповнена, біля 250 віруючих, не враховуючи дітей. Наша молитовна група була щаслива мати в своєму товаристві маленьку Софійку Худик разом з батьком Ігорем. Матуся залишилася вдома з двома іншими діточками, а тато з Софійкою молилися щиро за всіх. Як приємно, що батьки приділяють духовному вихованню таку велику увагу. Всі діти прийняли Святе Причастя і надовго запам’ятають цей чарівний день у Глен-Ков. Всюди, вже після Святої Служби лунав їх щирий сміх, вони раділи сонцю, чистоті небес, вдихали кришталево-чисте повітря, яким повнився монастирський парк, а за сто метрів від монастиря чарували всіх океанські води, до яких з великим задоволенням зійшла наша молитовна група.
На цьому з’їзді спільнот “Матері в Молитві” ми почули щиру промову координатора молитовних груп Америки і Канади п. Христини Балко, яка дуже докладно розповіла про наші материнські завдання, про важливість нашої материнської молитви. Ми познайомились з прекрасними людьми, зустрілися з уже знайомими нам з минулої прощі п. Лесею Прадивус, Наталею Гришко і іншими жінками, які подають нам приклад щирих молитов за нашу церкву, за священиків, за всіх українців світу і нашу рідну землю Україну. Ми мусимо молитися за ці наші скарби і за найбільший наш скарб – за наших дітей, бо діти – це майбутнє нашої нації, майбутнє світу.
Дорогі матері! Запрошуємо Вас усіх! Приходьте на МАТЕРИНСЬКУ МОЛИТВУ. Незалежно від того, в якій церкві ми будемо молитися, на вервиці чи на чотках, чи просто так, без нічого. Головне, щоб наша молитва була щирою, щоб вона полинула до Господа нашого, до Матінки Небесної, щоб була вислухана і допомогла нам і нашим дітям, щоб охоронила їх від усякого зла.
Від всієї чиказької спільноти “Матері в Молитві” складаємо щиру подяку всім організаторам ІІ-го з’їзду за спільні молитви, за щирі слова, за теплоту сердець, за сестринську любов, за розуміння, за гостину. До речі, нашим маленьким подарунком для всіх учасників, були українські народні мелодії у виконанні відомого нашого цимбаліста Василя Петрованчука. Його не хотіли відпускати до Чикаго, просили залишитися в Нью-Йорку.
Щиро вдячні всім священикам, з якими мали честь зустрітися і спілкуватися, за їхню щиру молитву за наших дітей, за посвяту служіння Богові і людям. Хай Господь Всевишній посилає Вам здоров’я і Боже благословення на многії і благії літа!
Ми, українці Америки є щасливі тим, що маємо таку українську установу, як Кредитова спілка «Самопоміч». Які б події не відбувалися б у громаді - члени спілки завжди можуть розраховувати на підтримку кредитівки. Це єдина українська установа, яка працює виключно для громади. Всі святкування, які відбуваються в українському Чикаго, проходять при підтримці «Самопомочі». Церкви, парафії , в першу чергу мають в особі «Самопомочі» - надійного спонсора.
І цього разу наша поїздка в Нью-Йорк не обійшлася без допомоги нашої кредитівки. Велика щира подяка дирекції кредитової спілки «Самопоміч» від усіх учасників ІІ-го Зїзду молитовної спільноти «Матері в Молитві».