|
|
|
Почесні члени громади - Лелечі долі - Слово про членів мурманської громади «Лелеки» | |
Сергієнко Юрій В’ячеславович. Пан Юрій увійшов в життя Громади раптово, як фаховий режисер Мурманського Обласного Театру Північного флоту.
Почесний член громади Юрій Сергієнко
На той час Громада мала певні успіхи в царині українського співу і мала на меті реалізувати свої здобутки через театралізовані вистави. Вже й був написаний добрий сценарій фольклорно-етнографічного театралізованого дійства, «Сорочинський ярмарок», однак в нас не вистачало уміння доладувати все так, як воно мало б бути, бо загальна кількість наших виконавців сягала числа 56. Відтак почали шукати людину, яка б погодилась нам допомогти. Обійшли всіх «талановитих» земляків, але справи наші були кепські. Зрештою, звернулись до пана Юрія, сподіваючись на те, що українське прізвище нас виведе на ту стежку, яка таки сягне доброї вдачі. Отак ми і познайомились з цією талановитою і вельми толерантною людиною. А ще й до того ж скромною та доброзичливою в відносинах з таким аматорами сцени, як оце ми, прості українці, які хочуть виплекати щось своє рідне і незабутнє.
Народився Юрій В’ячеславович в м. Іркутську, але родинне гілля пращурів привертає до Вороніжчини, що пояснює його українське походження. Щоправда, до зустрічі з нами, пан Юрій об тім не замислювався, вважав себе росіянином, а відтак не знав і мови. Однак, наша ідея його зацікавила і він, ознайомившись з україномовним!!! сценарієм, взявся до роботи з нашим галасливим, але талановитим колективом. Отак народилась наша перша вистава -“Сорочинський ярмарок”, яка стала несподіваним подарунком для всіх українців Мурманська. Так, це було достойне українське свято, на якому почувалися “Людьми року”, “Людьми своєї Батьківщини”, Українцями (!) всі 56 учасників вистави і всі ті, що плескали нам в залі місцевого Облдрамтеатру. Плекаючи цей сценарій протягом майже трьох років, я важила на особливі переваги такого рішення. А саме: участь в ній прийняли і співучі і неспівучі члени громади, діти, старші жінки, тощо. А головне – це був бенефіс українських строїв, українських характерів і всіляких етнографічних пам’яток, привезенних з України. Справжність цих речей була абсолютною, і тому нам вірили, щиро плескали і по-дитячому раділи всі, хто були в залі: і земляки, і представники засобів масової інформації. І якщо в класичному хорі потрібно, щоб всі учасники були більш-менш однієї статури, мали однакове вбрання, то на нашому “Ярмарку” все було як в житті. Хтось в гонорових сап’янцях і оксамитовій керсетці, а хтось і босий і в латаній сорочині. Та в якій?! Роль жебрачки в цій виставі грала найстарша з нас. От уже вийшов непідробний образ!
В подальших реалізаціях наших проектів, ми віднині, мали свого порадника і вірного помічника в особі пана Юрія Сергієнка.
Варто зазначити, що однією з робіт пана Юрія в театрі є вистава «Панночка» за мотивами оповідання М.В. Гоголя «Вій» Отут вже я була запрошена, як консультант, який знається на українській етнографічній абетці, звичаях, мові, тощо.
І хоч Юрій В’ячеславович є одним з ведучих режисерів Мурманського Обласного театру Північного флоту, але вся наша Громада щиросердно радіє!!! з того приводу, що ця чемна і працьовита людина побувала в Україні, на семінарі творчих керівників самодіяльних українських колективів, що Юрій В’ячеславович надихнувся красою нашої рідної мови і мав змогу спілкуватися з колегами в Україні і долучатися їх досвіду.
Юрій В’ячеславович повернувся з Києва приємно вражений і дуже вдячний за той прийом, яким його огорнули кияни-організатори і ті творчі керівники , що наїхали на семінар з усього світу.
В планах театру ПСФ постановка, знову – таки, Гоголівської теми, «Вечори на хуторі близ Деканьки» Дирекція театру не виключає вірогідності залучення нашого співочого гурту до гри в масовках і співу, отже запрошення з Києва надійшло саме в добрий і бажаний час.
Найпродуктивніша модель роботи в українських громадах – це театралізація. В такий спосіб ми не просто маємо велике вдоволення творити унікальний український театр, але й удосконалювати мову. Цікаво працювати всім. Навіть ті, що зовсім не годні стати до співу, бувають неперевершеними виконавцями драматичних ролей. В театралізованому дійстві найбільший і найпотужніший спектр можливостей сполучати до купи все, чим живе Україна. Тут і цікавість сюжету, і приказка з приповідкою в парі, і гумор, і пісня, і ІСТОРІЯ наша…
Весною 2007 року, в післяденні Всесвітнього дня театру, наша Громада провела цікаву зустріч з провідними акторами мурманських театрів. Свято називалось «Ваша величність – ТЕАТР!» Актори були вдоволені нашими привітаннями і маленьким вишиваними сувенірами. Ми коротенько розповіли їм про таких майстрів українського театру, як Микола Лисенко, Іван Карпенко – Карий, Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Оксана Петрусенко, Марія Заньковецька, Соломія Крушельницька, Панас Саксаганський, Микола Садовський, Марія Садовська-Барілотті та ін. На цій зустрічі був і Юрій В’ячеславович. Невдовзі творчий колектив Громади почне роботу над новою сценарною версією «Сорочинського ярмарку», присвячену 200-літтю з дня народження М.В. Гоголя. І знову робота ця планується під керівництвом Юрія В’ячеславовича. Та й сам він буде грати разом з нами аж дві цікаві ролі. Отак, як можемо, відроджуємо та плекаємо нашу українську культуру, поширюємо її, і добре, що на нашому творчому шляху зустрівся такий обов’язковий і щиросердний чоловік, як Сергієнко Юрій В’ячеславович.
Авдієвський Анатолій Тимофійович. Це дуже відома в Україні та й в усьому світі людина. Генеральний директор-художній керівник та диригент хору Національного Заслуженого Академічного хору ім.. Григорія Верьовки. Заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка, професор, почесний доктор, академік.
Творча дружба нашої Громади з колективом хору ім. Г.Верьовки розпочалась дуже давно.
Коли б, чи то мені самій, або й цілим нашим «лелечим» гуртом, не доводилося бувати в Києві ми обов’язково забігаємо до творчого осередку хору. Нам завжди раді, - радо «пригощають» нотним матеріалом, або й дисками з виступами хору. Для нас, фактичних початківців вдалого співу, це велика школа і можливість навчатися на кращому… Коли нам довелося побувати в м. Москві на фестивалі-конкурсі ім. Олександра Кошиця, то були вдоволені такою унікальною можливістю побувати на майстер – класі великого майстра української пісні. Бо гостем фестивалю був і уславлений хор ім. Г. Верьовки.
Майстер клас здебільшого будувався на роботі над піснею «Ой не плавай, лебедоньку» Зараз «Лебедонька» одна з наших улюблених пісень. Дуже добре працювати над фахово опрацьованим матеріалом, а «Лебедоньку» ж гармонізував сам Анатолій Авдієвський. Наші «Лелеки» обіймали і дівчаток з улюбленого хору , -і раділи і плакали, - все разом. Анатолій Тимофійович очолював журі конкурсу, але нас це не лякало, бо все було, як то кажуть «по дорослому», - сам Маестро Авдієвський приймав парад Пісні. Саме в Москві Анатолій Тимофійович і дав згоду бути Почесним членом нашої Лелечої Громади.
Почесний член Громади - Наталія Мороз
Мороз Наталія Костянтинівна. Коли випала нагода відрядити Наталію Мороз на семінар творчих керівників українських Громад в м. Київ, то я не вагаючись написала їй прихильну характеристику. Наводжу витримки з того вже досить давнього документу.«Пані Наталія – це людина, яка повсякчас випромінює яскраву Творчу Вдачу, закохана в свою працю і тішиться талановитістю, - будучі сама музично обдарованою людиною, має велику здібність і хист навчити інших тому, що вміє робити сама. Цікавий стиль роботи, енергійність і вміння працювати з людьми – це ті риси, які притаманні Наталії Константинівні. Пані Наталія дуже принципово і підбірково ставиться до репертуару хору, - мають перевагу старожитні українські народні пісні, але успішно працюємо і з піснями сучасних українських авторів. Для Пані Наталії не існує “важких” пісень. Добре володіння Панною Наталею рідною українською мовою роблять проби хору національно – насиченими і сприяють мовному та національно – свідомому вихованню учасників, особливо молоді. Пані Наталія користується великою повагою і вершинним авторитетом серед українців Мурманська, а також в творчих музичних колах міста.
Народилась в місті Житомирі. Під час чорнобильської трагедії з донькою – немовлям перебувала в зоні аварії. Член Української Громади м. Мурманська з 2001 р. Освіта – середня музична, м. Житомир. Вища – Київський Державний інститут культури, - за фахом – культпрацівник, диригент – хормейстер. Композитор, автор низки пісень, переважно на вірші Ліни Костенко.
Завдяки клопіткій праці Наталі Мороз до творчого вивершення проекту «Проща до Української Хати» була фахово опрацьована велика кількість пісень. Вистава пройшла блискуче. І втому велика заслуга нашого колишнього керівника хору – Наталії Костянтинівни Мороз. Ми дуже шкодували, коли Наталю Мороз запросили на працю в місто Київ, в Держаний університет імені Тараса Шевченка. Але ми добре розуміли, що такий талант, який має Пані Наталя, повинен служити на користь України.
Бандуристка Лариса Сичова з своїми вихованцями
Сичова Лариса Петрівна. Лариса Петрівна прийшла до Громади в 2000 році. І відразу всі ми відчули втілення нашої давньої мрії, - аби хтось з нас та грав на бандурі. Пані Лариса не відчувала себе великим фахівцем щодо виконавської техніки на цьому унікальному інструменті, бо навчалася грі на бандурі ще школяркою, але її наполеглива вдача та бажання зробити культурне життя в Громаді більш якісним та національно-насиченим далося взнаки. Невдовзі у нас утворився невеликий жіночий ансамбль, який дуже добре виконував чудові народні пісні у супроводі бандури. Але ж пані Лариса заходилася ще й коло дітей. Відтак, деякий час нас тішив своїм зворушливим виконанням і дитячий ансамбль «Криниченька»
Хочу навести один цікавий момент, який свідчить, про те, як може людина дістати національно-свідоме щеплення, завдяки пізнавальній користі від спільної творчої роботи в Громаді.
Пані Лариса, як і переважна більшість людей нашого покоління, виховувалась в традиціях імперської моралі та усталеного мислення того часу. Вона не робила принципових випадів в бік «переваг» сов’єтських часів, та все ж іноді припускалася спірних розмов з цього приводу. В тому ж часі, Громада готувалась до вечора присвяченого українській бандурі.
Я запропонувала Пані Ларисі досить велику друковану підбірку з життя відомого українського бандуриста Гната Хоткевича та про сумнозвісний з’їзд бандуристів, що за ініціативою Йосипа Сталіна відбувався в Харкові у тридцятих роках та після якого тих народних співців було варварськи знищено. Щоправда, під час заходу про ці події я розповіла сама. Але вже на наступному вечорі, присвяченому 350-літю міста Харкова цю тему дуже відверто та досить сміливо висвітлила сама Пані Лариса. Вона сама, як музикант, та як людина гуманної поведінки та мудрого мислення, не змогла стояти осторонь тих жахливих фактів з трагічної історії нашої Вітчизни. В особі Пані Лариси ми мали дуже велику підтримку під час підготовки та проведення «Сорочинського ярмарку» - 2002 року. ЇЇ не потрібно було підштовхувати, або вмовляти, бо сама горіла бажанням та великим натхненням до української справи. Народилася Лариса Петрівна на Дніпропетровщині, а відтак і на даний час вона мешкає в Кривому Розі, доглядаючи стареньку маму. І там, в Україні, пані Лариса, повсякчас зі своєю бандурою, - долучилась до співу в хорі місцевого будинку культури. Не забуває і про нас. Дуже часто радує нас листами, а ще піснями та нотами, якими багатий той колектив, якому пощастило зазнайомитись з нашою Ларисою Петрівною.
* * *
Лелечі долі - Слово про членів мурманської громади «Лелеки»
Наші засновники - Лелечі долі - Слово про членів мурманської громади "Лелеки"
Наші музиканти - Лелечі долі - Слово про членів мурманської громади «Лелеки»
Почесні члени громади - Лелечі долі - Слово про членів мурманської громади «Лелеки»
Відлітають сірим шнурком журавлі... - Лелечі долі - Слово про членів мурманської громади «Лелеки»
Українське слово (Мурманськ) - Як наші «Лелеки» відзначали ювілей
* * *
Наталя ЛИТВИНЕНКО-ОРЛОВА.
голова Національно-культурної Автономії українців Мурманської Півночі Росії
е-mail: getmanova@list.ru
|
|
|
Технології
